- чаруючий
- [чару/йучией]
м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
чаруючий — а, е. 1) рідко. Дієприкм. акт. теп. ч. до чарувати. 2) у знач. прикм. Сповнений чарів (у 3 знач.); чарівний (у 2 знач.) … Український тлумачний словник
чаруючий — 1 дієприкметник від: чарувати чаруючий 2 прикметник чарівний … Орфографічний словник української мови
чаруючий — ча, че, Ол. Чарівний … Словник лемківскої говірки